пригвинчений — Орфографічний словник української мови

пригвинчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пригвинтити. || пригвинчено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
пригвинчений — ПРИГВИ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пригвинти́ти. Стілець теж оббитий м'якою підстилкою, вкритою цератою. Стоїть твердо, непорушне – пригвинчений до підлоги (В. Винниченко); Ліжко пригвинчене до підлоги. Словник української мови у 20 томах
пригвинчений — ПРИГВИ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пригвинти́ти. Ліжко пригвинчене до підлоги. Словник української мови в 11 томах