пригвинчений

пригви́нчений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до пригвинтити.

|| пригвинчено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. пригвинчений — пригви́нчений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. пригвинчений — ПРИГВИ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пригвинти́ти. Стілець теж оббитий м'якою підстилкою, вкритою цератою. Стоїть твердо, непорушне – пригвинчений до підлоги (В. Винниченко); Ліжко пригвинчене до підлоги.  Словник української мови у 20 томах
3. пригвинчений — ПРИГВИ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пригвинти́ти. Ліжко пригвинчене до підлоги.  Словник української мови в 11 томах