Орфографічний словник української мови

приглухуватий

при́глу́хуватий

прикметник

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. приглухуватий — див. глухий  Словник синонімів Вусика
  2. приглухуватий — -а, -е, розм. Те саме, що глухуватий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приглухуватий — ПРИ́ГЛУ́ХУВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що глухува́тий 1. При столі .. сидять старий Гільзе, його стара жінка, сліпа й приглухувата, її син Готліб і невістка (Леся Українка); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
  4. приглухуватий — ГЛУХИ́Й (який не чує); ГЛУХУВА́ТИЙ, ПРИ́ГЛУХИЙ, ТУГОВУ́ХИЙ рідше, ГЛУХЕ́НЬКИЙ розм., ПРИ́ГЛУ́ХУВАТИЙ розм. (який недочуває). — Та чи ви глухі, тітонько? Оглухли? (О.  Словник синонімів української мови
  5. приглухуватий — ПРИ́ГЛУ́ХУВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що глухува́тий 1. При столі.. сидять старий Гільзе, його стара жінка, сліпа й приглухувата, її син Готліб і невістка (Л. Укр., IV, 1954, 245); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
  6. приглухуватий — Приглухуватий, -а, -е Глуховатый. Черк. у.  Словник української мови Грінченка