приглухуватий

ПРИ́ГЛУ́ХУВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що глухува́тий 1.

При столі.. сидять старий Гільзе, його стара жінка, сліпа й приглухувата, її син Готліб і невістка (Л. Укр., IV, 1954, 245);

*Образно. — Скільки на світі емоційно приглухуватих чи й зовсім глухих, і ти, о святе мистецтво, не можеш достукатись в бетонові бункери їхніх душ (Гончар, Циклон, 1970, 150).

Значення в інших словниках

1. приглухуватий — при́глу́хуватий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. приглухуватий — див. глухий  Словник синонімів Вусика
3. приглухуватий — -а, -е, розм. Те саме, що глухуватий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приглухуватий — ПРИ́ГЛУ́ХУВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що глухува́тий 1. При столі .. сидять старий Гільзе, його стара жінка, сліпа й приглухувата, її син Готліб і невістка (Леся Українка); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
5. приглухуватий — ГЛУХИ́Й (який не чує); ГЛУХУВА́ТИЙ, ПРИ́ГЛУХИЙ, ТУГОВУ́ХИЙ рідше, ГЛУХЕ́НЬКИЙ розм., ПРИ́ГЛУ́ХУВАТИЙ розм. (який недочуває). — Та чи ви глухі, тітонько? Оглухли? (О.  Словник синонімів української мови
6. приглухуватий — Приглухуватий, -а, -е Глуховатый. Черк. у.  Словник української мови Грінченка