1. Словник української мови в 11 томах

приглухуватий

ПРИ́ГЛУ́ХУВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що глухува́тий 1.

При столі.. сидять старий Гільзе, його стара жінка, сліпа й приглухувата, її син Готліб і невістка (Л. Укр., IV, 1954, 245);

*Образно. — Скільки на світі емоційно приглухуватих чи й зовсім глухих, і ти, о святе мистецтво, не можеш достукатись в бетонові бункери їхніх душ (Гончар, Циклон, 1970, 150).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приглухуватий — при́глу́хуватий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. приглухуватий — див. глухий Словник синонімів Вусика
  3. приглухуватий — -а, -е, розм. Те саме, що глухуватий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. приглухуватий — ПРИ́ГЛУ́ХУВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що глухува́тий 1. При столі .. сидять старий Гільзе, його стара жінка, сліпа й приглухувата, її син Готліб і невістка (Леся Українка); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  5. приглухуватий — ГЛУХИ́Й (який не чує); ГЛУХУВА́ТИЙ, ПРИ́ГЛУХИЙ, ТУГОВУ́ХИЙ рідше, ГЛУХЕ́НЬКИЙ розм., ПРИ́ГЛУ́ХУВАТИЙ розм. (який недочуває). — Та чи ви глухі, тітонько? Оглухли? (О. Словник синонімів української мови
  6. приглухуватий — Приглухуватий, -а, -е Глуховатый. Черк. у. Словник української мови Грінченка