приглухуватий

ГЛУХИ́Й (який не чує); ГЛУХУВА́ТИЙ, ПРИ́ГЛУХИЙ, ТУГОВУ́ХИЙ рідше, ГЛУХЕ́НЬКИЙ розм., ПРИ́ГЛУ́ХУВАТИЙ розм. (який недочуває). — Та чи ви глухі, тітонько? Оглухли? (О. Довженко); У сорок першому році його батько, хоч був глухуватий після контузії, одержаної ще в першу світову війну, пішов на фронт (П. Загребельний); Проповідник, старий Вінцентій, ..чоловік предобродушний і приглухий (І. Франко); Як людина, що звикла говорити з туговухим чи під великий шум, поранений нерозмірено голосно відповів (А. Головко); Не показна вона з себе, кирпатенька і трошки глухенька (Ганна Барвінок); При столі.. сидять: старий Гільзе, його стара жінка, сліпа й приглухувата, їх син Готліб і невістка Луїза (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приглухуватий — при́глу́хуватий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. приглухуватий — див. глухий Словник синонімів Вусика
  3. приглухуватий — -а, -е, розм. Те саме, що глухуватий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. приглухуватий — ПРИ́ГЛУ́ХУВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що глухува́тий 1. При столі .. сидять старий Гільзе, його стара жінка, сліпа й приглухувата, її син Готліб і невістка (Леся Українка); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  5. приглухуватий — ПРИ́ГЛУ́ХУВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що глухува́тий 1. При столі.. сидять старий Гільзе, його стара жінка, сліпа й приглухувата, її син Готліб і невістка (Л. Укр., IV, 1954, 245); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  6. приглухуватий — Приглухуватий, -а, -е Глуховатый. Черк. у. Словник української мови Грінченка