Орфографічний словник української мови

признання

призна́ння

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. признання — -я, с. 1》 Правдива розповідь про себе, про що-небудь, розкриття якоїсь таємниці. || Щира сповідь про найпотаємніші свої думки, переживання, мрії. || Відверта думка про що-небудь. || Висловлення усвідомленої правдивості, справедливості чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. признання — ПРИЗНА́ННЯ, я, с. 1. Правдива розповідь про себе, про що-небудь, розкриття якоїсь таємниці. З признань Панталахи виходило, що Замеховський давно вже за границею, десь у Франції або Швейцарії (І. Франко); “Я стерплю, але признання ти не матимеш, катюго.  Словник української мови у 20 томах
  3. признання — ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст.  Словник синонімів української мови
  4. признання — ПРИЗНА́ННЯ, я, с. 1. Правдива розповідь про себе, про що-небудь, розкриття якоїсь таємниці. З признань Панталахи виходило, що Замеховський давно вже за границею, десь у Франції або Швейцарії (Фр.  Словник української мови в 11 томах