признання

призна́ння

-я, с.

1》 Правдива розповідь про себе, про що-небудь, розкриття якоїсь таємниці.

|| Щира сповідь про найпотаємніші свої думки, переживання, мрії.

|| Відверта думка про що-небудь.

|| Висловлення усвідомленої правдивості, справедливості чого-небудь.

2》 Освідчення в коханні.

3》 Усвідомлення іншими значення чиєїсь творчості, праці; позитивна оцінка, громадське схвалення.

|| Повага, авторитет серед інших.

4》 Вдячність.

|| Прихильність.

Значення в інших словниках

1. признання — призна́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. признання — ПРИЗНА́ННЯ, я, с. 1. Правдива розповідь про себе, про що-небудь, розкриття якоїсь таємниці. З признань Панталахи виходило, що Замеховський давно вже за границею, десь у Франції або Швейцарії (І. Франко); “Я стерплю, але признання ти не матимеш, катюго.  Словник української мови у 20 томах
3. признання — ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст.  Словник синонімів української мови
4. признання — ПРИЗНА́ННЯ, я, с. 1. Правдива розповідь про себе, про що-небудь, розкриття якоїсь таємниці. З признань Панталахи виходило, що Замеховський давно вже за границею, десь у Франції або Швейцарії (Фр.  Словник української мови в 11 томах