признання
ПРИЗНА́ННЯ, я, с.
1. Правдива розповідь про себе, про що-небудь, розкриття якоїсь таємниці.
З признань Панталахи виходило, що Замеховський давно вже за границею, десь у Франції або Швейцарії (І. Франко);
“Я стерплю, але признання ти не матимеш, катюго. Ліпше в полум'ї згоріти, ніж носити камінь зради” (О. Гуреїв);
– Мене взагалі ніякий пес не кусав, це я сам себе вкусив у руку. Після цього признання над ним розпочали слідство за спробу самоскалічення (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
// Щира сповідь про найпотаємніші свої думки, переживання, мрії.
Щоки Гоголеві палали, з вуст зривалися признання, яких досі не звіряв нікому, – хіба іноді паперові (О. Полторацький);
В листах до найближчого друга Корнія Чумака, де правда з вигадкою перепліталися якнайхимерніше, проривалися й щирі признання (А. Головко);
// Відверта думка про що-небудь.
– Наша мова надто бідна і незугарна, щоб вести нею балачки .. Сахно .. не посміла виказати свого здивування з такого признання (Ю. Смолич);
– Треба зробити одне признання, – пише відомий театрознавець, – що є артисти, про яких я втратив здібність писати критичні статті (з наук. літ.);
// Висловлення усвідомленої правдивості, справедливості чого-небудь.
Ну, що ж, банкрот я, банкрот, нехай навіть злісний, маєте се признання (Леся Українка).
2. Освідчення в коханні.
Ватя наводила його на яке-небудь натякання про любов, хотіла випитати в його признання (І. Нечуй-Левицький);
– Твоя, – шепотіла Зінька, запаморочена його признанням, його поцілунками (А. Шиян).
3. Усвідомлення іншими значення чиєїсь творчості, праці; позитивна оцінка, громадське схвалення.
Ядзя послала кілька мистецьких і дорогих зразків своєї праці. Добірний смак і викінчення робіток без закиду звертали загальну увагу й заслужили на прилюдне признання в часописах (Н. Кобринська);
[Річард:] Чи не краще було тоді, як руки фанатичні мої утвори в порох розбивали? Бо се ж таки було якимсь признанням (Леся Українка);
// Повага, авторитет серед інших.
Звільна здобув він собі признання і пошану у селян (І. Франко);
[Антей:] Тріумфи в Римі – то для мене ганьба. [Неріса:] Чого ж ти ждеш? [Антей:] Признання в ріднім краю (Леся Українка);
Велетень, силач і чудовий гімнаст, Славко легко завоював собі признання (Ю. Смолич).
4. Вдячність.
Авторові заміток належиться признання за те бодай, що перший у нас звертає увагу на драми Гауптмана (І. Франко);
Я повний признання за так гарно виконане видання і за весь той клопіт та працю, яку Ви ласкаво взяли на себе, видаючи мої оповідання (М. Коцюбинський);
// Прихильність.
Коли б хоч іскорку співчуття, хоч крапелиночку любові, признання і тепла мав він для неї! (І. Франко);
“Чужий... Чужий,” – ледве чутно шепчуть її губи, а на неї дивиться Прохор, дивиться й мовчить. Ні втішливого слова, ні слів признання, ні дотику гарячих мужніх рук (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)