Словник української мови у 20 томах

признання

ПРИЗНА́ННЯ, я, с.

1. Правдива розповідь про себе, про що-небудь, розкриття якоїсь таємниці.

З признань Панталахи виходило, що Замеховський давно вже за границею, десь у Франції або Швейцарії (І. Франко);

“Я стерплю, але признання ти не матимеш, катюго. Ліпше в полум'ї згоріти, ніж носити камінь зради” (О. Гуреїв);

– Мене взагалі ніякий пес не кусав, це я сам себе вкусив у руку. Після цього признання над ним розпочали слідство за спробу самоскалічення (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

// Щира сповідь про найпотаємніші свої думки, переживання, мрії.

Щоки Гоголеві палали, з вуст зривалися признання, яких досі не звіряв нікому, – хіба іноді паперові (О. Полторацький);

В листах до найближчого друга Корнія Чумака, де правда з вигадкою перепліталися якнайхимерніше, проривалися й щирі признання (А. Головко);

// Відверта думка про що-небудь.

– Наша мова надто бідна і незугарна, щоб вести нею балачки .. Сахно .. не посміла виказати свого здивування з такого признання (Ю. Смолич);

– Треба зробити одне признання, – пише відомий театрознавець, – що є артисти, про яких я втратив здібність писати критичні статті (з наук. літ.);

// Висловлення усвідомленої правдивості, справедливості чого-небудь.

Ну, що ж, банкрот я, банкрот, нехай навіть злісний, маєте се признання (Леся Українка).

2. Освідчення в коханні.

Ватя наводила його на яке-небудь натякання про любов, хотіла випитати в його признання (І. Нечуй-Левицький);

– Твоя, – шепотіла Зінька, запаморочена його признанням, його поцілунками (А. Шиян).

3. Усвідомлення іншими значення чиєїсь творчості, праці; позитивна оцінка, громадське схвалення.

Ядзя послала кілька мистецьких і дорогих зразків своєї праці. Добірний смак і викінчення робіток без закиду звертали загальну увагу й заслужили на прилюдне признання в часописах (Н. Кобринська);

[Річард:] Чи не краще було тоді, як руки фанатичні мої утвори в порох розбивали? Бо се ж таки було якимсь признанням (Леся Українка);

// Повага, авторитет серед інших.

Звільна здобув він собі признання і пошану у селян (І. Франко);

[Антей:] Тріумфи в Римі – то для мене ганьба. [Неріса:] Чого ж ти ждеш? [Антей:] Признання в ріднім краю (Леся Українка);

Велетень, силач і чудовий гімнаст, Славко легко завоював собі признання (Ю. Смолич).

4. Вдячність.

Авторові заміток належиться признання за те бодай, що перший у нас звертає увагу на драми Гауптмана (І. Франко);

Я повний признання за так гарно виконане видання і за весь той клопіт та працю, яку Ви ласкаво взяли на себе, видаючи мої оповідання (М. Коцюбинський);

// Прихильність.

Коли б хоч іскорку співчуття, хоч крапелиночку любові, признання і тепла мав він для неї! (І. Франко);

“Чужий... Чужий,” – ледве чутно шепчуть її губи, а на неї дивиться Прохор, дивиться й мовчить. Ні втішливого слова, ні слів признання, ні дотику гарячих мужніх рук (А. Шиян).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. признання — призна́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. признання — -я, с. 1》 Правдива розповідь про себе, про що-небудь, розкриття якоїсь таємниці. || Щира сповідь про найпотаємніші свої думки, переживання, мрії. || Відверта думка про що-небудь. || Висловлення усвідомленої правдивості, справедливості чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. признання — ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст.  Словник синонімів української мови
  4. признання — ПРИЗНА́ННЯ, я, с. 1. Правдива розповідь про себе, про що-небудь, розкриття якоїсь таємниці. З признань Панталахи виходило, що Замеховський давно вже за границею, десь у Франції або Швейцарії (Фр.  Словник української мови в 11 томах