признаний
ПРИ́ЗНАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до призна́ти.
– Наші вибори не признані, – “следствіє” [слідство] наряжено... (Панас Мирний);
Дівчата, які були вже признані дружками, затягли “Ой у полі та овес рясний” (Ю. Смолич);
// при́знано, безос. пред.
Я нею [істерією] слаба не від сьогодні, а далеко давніше, ніж се було признано офіціально (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)