признака

ПРИЗНА́КА, и, ж., розм.

1. Те саме, що озна́ка.

Ростом середня [пані], може, навіть занадто утла, зовсім не визначалася повними й круглими формами тіла, які є так часто признакою білявок (Л. Мартович);

– За цим дипломатом, – сказав таємничо Гороваха, – примітив я деякі признаки (С. Скляренко);

[Храпко:] А чи й признаки які будуть, – хто скаже на старого? Он вона сама плеще: старий! старий! старий! .. Старий, та молоде задає! (Панас Мирний);

Осюди ж то мої братики кінні пробігали, Терновії віття в тернові стинали. А мені, меншому брату, пішому-пішаниці, В признаку кидали (з думи);

[Юда:] Той поцілунок зовсім холодний був – я ж мусив якось признаку дать, котрого з гурту брати (Леся Українка).

2. Те, що нагадує про кого-, що-небудь.

– Вже давно його й слід щез, і признаки не зосталось, – додав Павлусь (І. Нечуй-Левицький);

Пішла Єлена до баби. Понесла признаку – сорочку стару Олексину. Баба почала шепотіти, вертіла ту сорочку довго, а потім об'явила: – Вроки! А наврочила білєва [білява] молодиця (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. признака — призна́ка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. признака — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що ознака. 2》 Те, що нагадує про кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. признака — Прикмета, знак, ознака, познака, узнака, див. примітка  Словник чужослів Павло Штепа
4. признака — ОЗНА́КА (те, що характеризує кого-, що-небудь, відрізняє від інших), ВЛАСТИ́ВІСТЬ, ОСОБЛИ́ВІСТЬ, РИ́СА, ПРИКМЕ́ТА, ВІДЗНА́КА, Я́КІСТЬ, ПОЗНА́КА, ПРИЗНА́КА розм., О́ЗНАК діал.  Словник синонімів української мови
5. признака — Призна́ка, -ки, -ці; -на́ки, -на́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. признака — ПРИЗНА́КА, и, ж., розм. 1. Те саме, що озна́ка. Ростом середня [пані], може, навіть занадто утла, зовсім не визначалася повними й круглими формами тіла, які є так часто признакою білявок (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах
7. признака — Признака, -ки ж. Знакъ, признань, примѣта. Мнж. 32. Будем ми тернове віття, верхи стинати і будем тобі, найменшому брату, пішій пішаниці, на признаку покидати, щоб знав з тяжкої неволі... куди утікати. АД. І. 108. І признаки навіть нема теперки, що був став. Камен. у.  Словник української мови Грінченка