признака

Признака, -ки

ж. Знакъ, признань, примѣта. Мнж. 32. Будем ми тернове віття, верхи стинати і будем тобі, найменшому брату, пішій пішаниці, на признаку покидати, щоб знав з тяжкої неволі... куди утікати. АД. І. 108. І признаки навіть нема теперки, що був став. Камен. у.

Значення в інших словниках

1. признака — призна́ка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. признака — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що ознака. 2》 Те, що нагадує про кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. признака — Прикмета, знак, ознака, познака, узнака, див. примітка  Словник чужослів Павло Штепа
4. признака — ПРИЗНА́КА, и, ж., розм. 1. Те саме, що озна́ка. Ростом середня [пані], може, навіть занадто утла, зовсім не визначалася повними й круглими формами тіла, які є так часто признакою білявок (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. признака — ОЗНА́КА (те, що характеризує кого-, що-небудь, відрізняє від інших), ВЛАСТИ́ВІСТЬ, ОСОБЛИ́ВІСТЬ, РИ́СА, ПРИКМЕ́ТА, ВІДЗНА́КА, Я́КІСТЬ, ПОЗНА́КА, ПРИЗНА́КА розм., О́ЗНАК діал.  Словник синонімів української мови
6. признака — Призна́ка, -ки, -ці; -на́ки, -на́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. признака — ПРИЗНА́КА, и, ж., розм. 1. Те саме, що озна́ка. Ростом середня [пані], може, навіть занадто утла, зовсім не визначалася повними й круглими формами тіла, які є так часто признакою білявок (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах