признака
ОЗНА́КА (те, що характеризує кого-, що-небудь, відрізняє від інших), ВЛАСТИ́ВІСТЬ, ОСОБЛИ́ВІСТЬ, РИ́СА, ПРИКМЕ́ТА, ВІДЗНА́КА, Я́КІСТЬ, ПОЗНА́КА, ПРИЗНА́КА розм., О́ЗНАК діал. Милий брате, мусить мати Три ознаки людська жінка: Ніжну душу, гострий розум і співучу тиху мову (Л. Первомайський); — Я собі уявляю, як розквітнуть кращі властивості нашого народу (О. Довженко); Кожне нове покоління має свої риси й особливості (з журналу); Хороша, життєрадісна прикмета у мого дідуся була. Від нього завжди повівало оптимістичним вітерцем (С. Ковалів); Всі дідові нащадки придбали бронзовий колір тіла — почесну, довічну відзнаку пустелі (О. Донченко); Високі харчові, смакові та лікувальні якості мають плоди більшості видів глоду (з журналу); Мама іноді.. згадує чомусь ту баржу з камінням як неодмінну познаку своєї молодості (О. Гончар); Чесним, хлопчику, будь у труді,.. Чесність наша признака й гордість і сила свята (С. Крижанівський); Теперішні релігії.. ніяк не можуть входити в ряд ознаків національних (М. Драгоманов).
Словник синонімів української мови