приказати

приказа́ти

дієслово доконаного виду

наказати

розм., арх.

Значення в інших словниках

1. приказати — див. приказувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. приказати — ПРИКАЗА́ТИ див. прика́зувати.  Словник української мови у 20 томах
3. приказати — НАКАЗА́ТИ (віддати наказ, дати розпорядження що-небудь зробити), ВЕЛІ́ТИ, ЗВЕЛІ́ТИ, ПОВЕЛІ́ТИ книжн., ПРИКАЗА́ТИ заст.; РОЗПОРЯДИ́ТИСЯ (у менш категоричній формі, перев. усно й окремим особам); СКОМА́НДУВАТИ розм. (коротко й владно); ЗАГАДА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. приказати — ПРИКАЗА́ТИ див. прика́зувати.  Словник української мови в 11 томах
5. приказати — Приказати см. приказувати.  Словник української мови Грінченка