Значення в інших словниках
-
прикметний —
-а, -е, розм. 1》 Який відзначається певною особливістю; характерний. 2》 Який вирізняється з-поміж інших; помітний. 3》 Який є знаком чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
прикметний —
ПРИКМЕ́ТНИЙ, а, е, розм. 1. Який відзначається певною особливістю; характерний. Ось скатерть Шльонськая нешпетна, Її у Липську добули; Найбільше в тім вона прикметна, На стіл як тілько настели І загадай, якої страви, То всякі вродяться потрави (І.
Словник української мови у 20 томах
-
прикметний —
ПОМІ́ТНИЙ (який або якого можна помітити, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТНИЙ, ВІДМІ́ТНИЙ, ПОКАЗНИ́Й, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРИКМЕ́ТНИЙ (ПРИКМІТНИЙ) розм. Він, що не кажіть, помітний! Міцний, ставний, енергійний (Я.
Словник синонімів української мови
-
прикметний —
Прикме́тний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
прикметний —
ПРИКМЕ́ТНИЙ, а, е, розм. 1. Який відзначається певною особливістю; характерний. Ось скатерть Шльонськая нешпетна, Її у Липську добули; Найбільше в тім вона прикметна, На стіл як тілько настели І загадай, якої страви, То всякі вродяться потрави (Котл.
Словник української мови в 11 томах
-
прикметний —
Прикметний и прикмітний, -а, -е Примѣтный; замѣтный, выдающійся. Левч. 124. Один був Турн царьок нешпетний, з латином у сусідстві жив, дочці і матері прикметний, і батько дуже з ним дружив. Котл. Ен. IV. 17.
Словник української мови Грінченка