примирливо —
Присл. до примирливий 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
примирливо —
ПРИМИ́РЛИВО. Присл. до прими́рливий 2. – Ну, годі вже, годі, – примирливо обізвався Гаврило, намагаючись загасити сімейну сварку (Григорій Тютюнник); Тепер, коли Ліна теж працювала, Павло сприймав домашні безпорядки і невправку дружини примирливо (А. Хорунжий).
Словник української мови у 20 томах
примирливо —
ПРИМИ́РЛИВО. Присл. до прими́рливий 2. — Ну, годі вже, годі, — примирливо обізвався Гаврило, намагаючись загасити сімейну сварку (Тют., Вир, 1964, 238); Данило примирливо посміхнувся (Панч, Синів..
Словник української мови в 11 томах