примирливо

ПРИМИ́РЛИВО.

Присл. до прими́рливий 2.

– Ну, годі вже, годі, – примирливо обізвався Гаврило, намагаючись загасити сімейну сварку (Григорій Тютюнник);

Тепер, коли Ліна теж працювала, Павло сприймав домашні безпорядки і невправку дружини примирливо (А. Хорунжий).

Значення в інших словниках

1. примирливо — прими́рливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. примирливо — Присл. до примирливий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. примирливо — ПРИМИ́РЛИВО. Присл. до прими́рливий 2. — Ну, годі вже, годі, — примирливо обізвався Гаврило, намагаючись загасити сімейну сварку (Тют., Вир, 1964, 238); Данило примирливо посміхнувся (Панч, Синів..  Словник української мови в 11 томах