примирливий

ПРИМИ́РЛИВИЙ, а, е.

1. Який сприяє примиренню.

Вона хотіла сказати що-небудь примирливе, але вже було пізно (Л. Дмитерко);

– Як же ти врятувався? – Вибрався, – мовив з примирливою доброзичливістю Андрій (Ю. Бедзик);

// Який виражає примирення; лагідний.

Примирливий тон Ніколає зробив свою справу, і Петру вже не блимав на нього з-під колючих острішок брів (М. Чабанівський);

Василь Васильович перейшов на обережний півшепіт; погляд його був примирливий і звернутий в глиб душі (О. Полторацький).

2. Який відзначається невимогливістю, терпимістю.

Тоді заговорив один із старих майстрів, іконописний дідок, примирливий і угодовницький (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. примирливий — прими́рливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. примирливий — див. Добрий; покірний  Словник синонімів Вусика
3. примирливий — -а, -е. 1》 Який сприяє примиренню. || Який виражає примирення; лагідний. 2》 Який відзначається безпринципністю, невимогливістю, терпимістю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. примирливий — ПРИМИ́РЛИВИЙ, а, е. 1. Який сприяє примиренню. Вона хотіла сказати що-небудь примирливе, але вже було пізно (Дмит., Розлука, 1957, 113); — Як же ти врятувався? — Вибрався, — мовив з примирливою доброзичливістю Андрій (Ю. Бедзик, Полки..  Словник української мови в 11 томах