примирливий

ПРИМИ́РЛИВИЙ, а, е.

1. Який сприяє примиренню.

Вона хотіла сказати що-небудь примирливе, але вже було пізно (Дмит., Розлука, 1957, 113);

— Як же ти врятувався? — Вибрався, — мовив з примирливою доброзичливістю Андрій (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 98);

// Який виражає примирення; лагідний.

Примирливий тон Ніколає зробив свою справу, і Петру вже не блимав на нього з-під колючих острішок брів (Чаб., Балкан. весна, 1960, 357);

Василь Васильович перейшов на обережний півшепіт; погляд його був примирливий і звернутий в глиб душі (Полт., Повість.., 1960, 88);

Простяг [Бариль] руку штурманові і примирливим голосом, сказав: — Ну, давай помиримось, в цьому я таки винуватий (Трубл., Шхуна.., 1940, 178).

2. Який відзначається безпринципністю, невимогливістю, терпимістю.

Герцен вважає навіть, що в літературній опозиції тоді ще було щось поблажливе, примирливе (Рад. літ-во, 4, 1968, 60);

Тоді заговорив один із старих майстрів, іконописний дідок, примирливий і угодовницький (Тулуб, Людолови, І, 1957, 195).

Значення в інших словниках

1. примирливий — прими́рливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. примирливий — див. Добрий; покірний  Словник синонімів Вусика
3. примирливий — -а, -е. 1》 Який сприяє примиренню. || Який виражає примирення; лагідний. 2》 Який відзначається безпринципністю, невимогливістю, терпимістю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. примирливий — ПРИМИ́РЛИВИЙ, а, е. 1. Який сприяє примиренню. Вона хотіла сказати що-небудь примирливе, але вже було пізно (Л. Дмитерко); – Як же ти врятувався? – Вибрався, – мовив з примирливою доброзичливістю Андрій (Ю. Бедзик); // Який виражає примирення; лагідний.  Словник української мови у 20 томах