приміта

примі́та

іменник жіночого роду

прикмета

розм., вживається частіше у фразеологізмі

Значення в інших словниках

1. приміта — -и, ж., розм. Те саме, що прикмета.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. приміта — Прикмета, ознака, див. признака  Словник чужослів Павло Штепа
3. приміта — ПРИМІ́ТА, и, ж., розм. Те саме, що прикме́та. Гей, описали нас [в'язнів], немов худобу: І назву, й вік, і ріст, і всю подобу, Волосся, очі, зуби, всі приміти (І.  Словник української мови у 20 томах
4. приміта — ПРИКМЕ́ТА (основа передбачення чогось; те, що знаменує або передвіщає щось), ОЗНА́КА, ПРИМІ́ТА розм., ПОМІ́ТКА розм., ПРИМІ́ТКА розм. "На ранній ріллі — пшениця, а на пізній — метлиця", — повчав досвід поколінь, відбитий у прикметах і приказках (З.  Словник синонімів української мови
5. приміта — ПРИМІ́ТА, и, ж., розм. Те саме, що прикме́та. Серед степу, Як нова приміта Колгоспної родючої землі — Жовтогарячим обеліском літа Підносивсь елеватор із ріллі (Вирган, В розп.  Словник української мови в 11 томах
6. приміта — Приміта, -ти ж. = прикмета. Меншому брату приміту покидає. Дума.  Словник української мови Грінченка