приміта —
примі́та іменник жіночого роду прикмета розм., вживається частіше у фразеологізмі
Орфографічний словник української мови
приміта —
-и, ж., розм. Те саме, що прикмета.
Великий тлумачний словник сучасної мови
приміта —
ПРИМІ́ТА, и, ж., розм. Те саме, що прикме́та. Гей, описали нас [в'язнів], немов худобу: І назву, й вік, і ріст, і всю подобу, Волосся, очі, зуби, всі приміти (І.
Словник української мови у 20 томах
приміта —
ПРИКМЕ́ТА (основа передбачення чогось; те, що знаменує або передвіщає щось), ОЗНА́КА, ПРИМІ́ТА розм., ПОМІ́ТКА розм., ПРИМІ́ТКА розм. "На ранній ріллі — пшениця, а на пізній — метлиця", — повчав досвід поколінь, відбитий у прикметах і приказках (З.
Словник синонімів української мови
приміта —
ПРИМІ́ТА, и, ж., розм. Те саме, що прикме́та. Серед степу, Як нова приміта Колгоспної родючої землі — Жовтогарячим обеліском літа Підносивсь елеватор із ріллі (Вирган, В розп.
Словник української мови в 11 томах
приміта —
Приміта, -ти ж. = прикмета. Меншому брату приміту покидає. Дума.
Словник української мови Грінченка