примітив

Дикун, дітвак, бевздь, бевзень, простак, нестулепа, невіглас, хамло, див. дурак, недоумок

Значення в інших словниках

1. примітив — приміти́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. примітив — -а, ч. 1》 Те, що відзначається низьким або початковим ступенем розвитку. || Те, що відзначається збідненістю, поверховістю. || Елемент, що його не можна розкласти на більш прості форми. Примітив введення спец.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. примітив — ПРИМІТИ́В, а, ч. 1. Те, що відзначається низьким або початковим ступенем розвитку. Може, це – архаїка, дурниці, Атавізм, дикунство, примітив, Та сьогодні голосок синиці Душу всю у мене оновив (М.  Словник української мови у 20 томах
4. примітив — приміти́в (від лат. primitivus – початковий, первісний) 1. Нерозвинуте і просте явище порівняно з наступними подібного типу. 2. Пам’ятка початкового періоду розвитку мистецтва, спрощеного, часом наївного. 3. Недосконало, невміло виконаний виріб, художній твір тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. примітив — Приміти́в, -ву; -ти́ви, -вів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. примітив — ПРИМІТИ́В, а, ч. 1. Те, що відзначається низьким або початковим ступенем розвитку. Для Коцюбинського народна творчість не була примітивом (Рад.  Словник української мови в 11 томах