приплентач

припле́нтач

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. приплентач — див. ворог; подорожній  Словник синонімів Вусика
2. приплентач — -а, ч., розм. Те саме, що приблуда. || Той, хто прийшов звідки-небудь (несхвально).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приплентач — ПРИПЛЕ́НТАЧ, а, ч., розм. Те саме, що приблу́да. Кого? – мене; і хто? – Троянець! Голяк, втікач, приплентач, ланець! Звести? Лавинію однять? Не князь я! (І. Котляревський); – То завтра приходь. Будеш з одним майданцем різати [дерево].  Словник української мови у 20 томах
4. приплентач — ПРИБЛУ́ДА розм. (зайшла, немісцева людина, що випадково опинилася де-небудь, пристала до когось), ЗА́ЙДА розм., ЗАХО́ЖИЙ (ЗАХО́ЖА ж.) розм., ПРИПЛЕ́НТАЧ розм., ЗАБЛУ́ДА зневажл., ЗАБРО́ДА зневажл., ЗАВОЛО́КА перев. зневажл., ПРИБЛУ́ДЬКО зневажл.  Словник синонімів української мови
5. приплентач — ПРИПЛЕ́НТАЧ, а, ч., розм. Те саме, що приблу́да. — Кого? — мене; і хто? — Троянець! Голяк, втікач, приплентач, ланець! Звести? Лавинію однять? Не князь я! (Котл., І, 1952, 179); — То завтра приходь. Будеш з одним майданцем різати [дерево].  Словник української мови в 11 томах
6. приплентач — Припле́нтач, -ча м. Пришлецъ, бродяга. І хто? Троянець, голяк, втікач, приплентач, ланець. Котл. Ен. IV. 40.  Словник української мови Грінченка