Великий тлумачний словник сучасної мови

приплентач

припле́нтач

-а, ч., розм.

Те саме, що приблуда.

|| Той, хто прийшов звідки-небудь (несхвально).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. приплентач — припле́нтач іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
  2. приплентач — див. ворог; подорожній  Словник синонімів Вусика
  3. приплентач — ПРИПЛЕ́НТАЧ, а, ч., розм. Те саме, що приблу́да. Кого? – мене; і хто? – Троянець! Голяк, втікач, приплентач, ланець! Звести? Лавинію однять? Не князь я! (І. Котляревський); – То завтра приходь. Будеш з одним майданцем різати [дерево].  Словник української мови у 20 томах
  4. приплентач — ПРИБЛУ́ДА розм. (зайшла, немісцева людина, що випадково опинилася де-небудь, пристала до когось), ЗА́ЙДА розм., ЗАХО́ЖИЙ (ЗАХО́ЖА ж.) розм., ПРИПЛЕ́НТАЧ розм., ЗАБЛУ́ДА зневажл., ЗАБРО́ДА зневажл., ЗАВОЛО́КА перев. зневажл., ПРИБЛУ́ДЬКО зневажл.  Словник синонімів української мови
  5. приплентач — ПРИПЛЕ́НТАЧ, а, ч., розм. Те саме, що приблу́да. — Кого? — мене; і хто? — Троянець! Голяк, втікач, приплентач, ланець! Звести? Лавинію однять? Не князь я! (Котл., І, 1952, 179); — То завтра приходь. Будеш з одним майданцем різати [дерево].  Словник української мови в 11 томах
  6. приплентач — Припле́нтач, -ча м. Пришлецъ, бродяга. І хто? Троянець, голяк, втікач, приплентач, ланець. Котл. Ен. IV. 40.  Словник української мови Грінченка