приблуда

приблу́да

-и, ч. і ж.

1》 зневажл. Той, хто випадково опинився де-небудь, пристав до когось.

|| Зайшла, немісцева людина; захожий.

|| Людина, чужа якому-небудь середовищу.

|| Людина, що не має постійного місця проживання; волоцюга.

|| Тварина, що прибилася до чужого стада, двору, дому і т. ін.

2》 жарт. Про того, хто не може всидіти вдома, любить блукати.

Значення в інших словниках

1. приблуда — приблу́да іменник чоловічого або жіночого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. приблуда — Зайда, приходько, приплентач, заброда, заблуда, заволока, як ім. захожий, с. волоцюга; п! ПРИБУЛИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. приблуда — див. волоцюга; подорожній  Словник синонімів Вусика
4. приблуда — ПРИБЛУ́ДА, и, ч. і ж. 1. зневажл. Той, хто випадково опинився де-небудь, пристав до когось. В тому господньому селі, На нашій славній Україні, – Не знаю, де вони взялись, – Приблуда князь. Була й княгиня (Т. Шевченко); І звідки така напасть на неї?...  Словник української мови у 20 томах
5. приблуда — БРОДЯ́ГА (бездомна, зубожіла людина, яка не має постійного місця проживання, сталого заняття), ВОЛОЦЮ́ГА зневажл., МАНДРЬО́ХА зневажл., ПРОЙДИ́СВІТ зневажл., ПРИБЛУ́ДА зневажл., БУРЛА́КА заст., БУРЛА́К заст. рідко, БЛУДЯ́ГА діал., ГАЛАЙДА́ діал.  Словник синонімів української мови
6. приблуда — Приблу́да, -ди, -ді  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. приблуда — ПРИБЛУ́ДА, и, ч. і ж. 1. зневажл. Той, хто випадково опинився де-небудь, пристав до когось. В тому господньому селі, На нашій славній Україні, — Не знаю, де вони взялись, — Приблуда князь. Була й княгиня (Шевч., II, 1953, 9); І звідки така напасть на неї?...  Словник української мови в 11 томах
8. приблуда — Приблу́да, -ди об. Бродяга, пришелецъ; приставшее животное. Не знаю, де вони взялись — приблуда князь, була й княгиня. Шевч. 325. Коня мого приблудою будуть називати. Макс.  Словник української мови Грінченка