приплентач

ПРИПЛЕ́НТАЧ, а, ч., розм. Те саме, що приблу́да.

— Кого? — мене; і хто? — Троянець! Голяк, втікач, приплентач, ланець! Звести? Лавинію однять? Не князь я! (Котл., І, 1952, 179);

— То завтра приходь. Будеш з одним майданцем різати [дерево]. Правда, ледачуватий він, з ним заробиш не дуже, але як іще щось вірнику принесеш на підвечірок, то не приплентача тобі виберу, а напарника, мов Бову-королевича (Стельмах, Хліб.., 1959, 267);

// Той, хто прийшов звідки-небудь (несхвально).

Се не той вже був дід, що смішив і втішав, ні; здавалось, се приплентач з того світу прийшов на землю оповідать те, чого ще люди не знають… (Стор., І, 1957, 162);

— Он скільки орд перебрело через Дике Поле, а де вони? Розвіялись, мов порох, бо осідку не мали: приплентачі, перекотиполе… А наш народ усіх переборов (Добр., Очак. розмир, 1965, 33).

Значення в інших словниках

1. приплентач — припле́нтач іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. приплентач — див. ворог; подорожній  Словник синонімів Вусика
3. приплентач — -а, ч., розм. Те саме, що приблуда. || Той, хто прийшов звідки-небудь (несхвально).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приплентач — ПРИПЛЕ́НТАЧ, а, ч., розм. Те саме, що приблу́да. Кого? – мене; і хто? – Троянець! Голяк, втікач, приплентач, ланець! Звести? Лавинію однять? Не князь я! (І. Котляревський); – То завтра приходь. Будеш з одним майданцем різати [дерево].  Словник української мови у 20 томах
5. приплентач — ПРИБЛУ́ДА розм. (зайшла, немісцева людина, що випадково опинилася де-небудь, пристала до когось), ЗА́ЙДА розм., ЗАХО́ЖИЙ (ЗАХО́ЖА ж.) розм., ПРИПЛЕ́НТАЧ розм., ЗАБЛУ́ДА зневажл., ЗАБРО́ДА зневажл., ЗАВОЛО́КА перев. зневажл., ПРИБЛУ́ДЬКО зневажл.  Словник синонімів української мови
6. приплентач — Припле́нтач, -ча м. Пришлецъ, бродяга. І хто? Троянець, голяк, втікач, приплентач, ланець. Котл. Ен. IV. 40.  Словник української мови Грінченка