присвідчувати

присві́дчувати

дієслово недоконаного виду

діал.

Значення в інших словниках

1. присвідчувати — -ую, -уєш, недок., присвідчити, -чу, -чиш, док., перех., діал. 1》 Посвідчувати, засвідчувати. 2》 Доводити, переконувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. присвідчувати — ПРИСВІ́ДЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСВІ́ДЧИТИ, чу, чиш, док., що, діал. 1. Посвідчувати, засвідчувати. 2. Доводити, переконувати. Присвідчиш ти мені, що мене любиш (П. Чубинський).  Словник української мови у 20 томах
3. присвідчувати — ДОВО́ДИТИ (підтверджувати істинність, правильність чогось фактами, міркуваннями, доказами), ДОКА́ЗУВАТИ, ОБҐРУНТО́ВУВАТИ, МОТИВУВА́ТИ, УМОТИВО́ВУВАТИ (ВМОТИВО́ВУВАТИ), ПОКА́ЗУВАТИ, АРГУМЕНТУВА́ТИ книжн., ПРИСВІ́ДЧУВАТИ діал.; ОБСТАВЛЯ́ТИ, ПІДПИРА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. присвідчувати — ПРИСВІ́ДЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСВІ́ДЧИТИ, чу, чиш, док., перех., діал. 1. Посвідчувати, засвідчувати. 2. Доводити, переконувати. Присвідчиш ти мені, що мене любиш (Чуб., V, 1874, 137).  Словник української мови в 11 томах