пристояти

присто́яти

дієслово доконаного виду

Значення в інших словниках

1. пристояти — Пристоя́ти. 1. Належати до чиєїсь компетенції. Проти сего напімненя внесло товариство знов рекурс, що місцевому правительству не пристоїть право давати таким товариствам напімненя (Б.  Українська літературна мова на Буковині
2. пристояти — ПРИСТО́ЯТИ див. присто́ювати.  Словник української мови у 20 томах
3. пристояти — Присто́яти, -того, -їш гл. Постоять, ожидая. Я пристояв, а він минув мене. Н. Вол. у. Трохи пристояв, поки він вийшов. Харьк. г.  Словник української мови Грінченка