проволікати —
-аю, -аєш, недок., проволокти, -очу, -очеш, проволочити, -лочу, -лочиш, док. 1》 перех. Повільно тягнучи, переміщати кого-, що-небудь кудись, повз когось, щось, по поверхні чогось і т. ін. || тільки док. Волокти якийсь час. 2》 перех. і неперех., заст.
Великий тлумачний словник сучасної мови
проволікати —
ПРОВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОВОЛОКТИ́, очу́, оче́ш, ПРОВОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док. 1. кого, що. Повільно тягнучи, переміщати кого-, що-небудь кудись, повз когось, щось, по поверхні чогось і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
проволікати —
ЗВОЛІКА́ТИ з чим і без додатка (повільно робити що-небудь, не поспішати з чимось), ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ що, з чим і без додатка, БАРИ́ТИСЯ з чим і без додатка, ЗВОЛІКА́ТИСЯ розм., ПРОВОЛІКА́ТИ що і без додатка, розм., МАРУ́ДИТИ розм.
Словник синонімів української мови
проволікати —
ПРОВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОВОЛОКТИ́, очу́, оче́ш, ПРОВОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док. 1. перех. Повільно тягнучи, переміщати кого-, що-небудь кудись, повз когось, щось, по поверхні чогось і т. ін.
Словник української мови в 11 томах