провонювати

прово́нювати

дієслово недоконаного виду

розм.

Значення в інших словниках

1. провонювати — ПРОВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОВОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм., рідко. 1. що. Насичувати, наповнювати неприємним запахом; робити смердючим. – Тільки й знає [Павло], що кадить та й кадить, уже всю хату провоняв табачищем (Григорій Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах
2. провонювати — ПРОВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОВОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм. 1. перех. Насичувати, наповнювати неприємним запахом; робити смердючим. — Тільки й знає [Павло], що кадить та й кадить, уже всю хату провоняв табачищем (Тют., Вир, 1964, 371). 2. тільки док., неперех. Те саме, що провоня́тися.  Словник української мови в 11 томах