прозябати —
ПРОЗЯБА́ТИ, а́є, недок., діал. Рости. Що? що? недочуваю... Вони [темні люди], кажу вам, прозябають. Або, по-вашому, ростуть. Як та капуста на городі (Т. Шевченко); Ні виноград, ні дерево оливне там не прозябає (Л. Мартович).
Словник української мови у 20 томах
прозябати —
Проростати
Словник застарілих та маловживаних слів
прозябати —
РОСТИ́ (про людину, тварину, рослину — збільшуватися в результаті життєвого процесу; ставати вищим, довшим тощо), ВИРОСТА́ТИ, ЗРОСТА́ТИ, ПІДРОСТА́ТИ, ПІДІЙМА́ТИСЯ (ПІДНІМА́ТИСЯ), ПІДВИ́ЩУВАТИСЯ, БІ́ЛЬШАТИ, ВИТЯГА́ТИСЯ розм., ВИТЯ́ГУВАТИСЯ розм.
Словник синонімів української мови
прозябати —
ПРОЗЯБА́ТИ, а́є, недок., діал. Рости. … Що? що? недочуваю… Вони [темні люди], кажу вам, прозябають. Або, по-вашому, ростуть. Як та капуста на городі (Шевч., II, 1953, 53); Ні виноград, ні дерево оливне там не прозябає (Март., Тв., 1954, 52).
Словник української мови в 11 томах