прозябати
ПРОЗЯБА́ТИ, а́є, недок., діал.
Рости.
Що? що? недочуваю... Вони [темні люди], кажу вам, прозябають. Або, по-вашому, ростуть. Як та капуста на городі (Т. Шевченко);
Ні виноград, ні дерево оливне там не прозябає (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)