прозівати
ПРОЗІВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.
1. Зівати (у 1 знач.) якийсь час.
2. що і без прям. дод., перен. Пропустити нагоду, зручний випадок і т. ін.
Як з жнивами прозівав – рік даремно працював (прислів'я);
[Кіндрат Антонович:] І хто прозіва те, що сьогодні мимо рота пливло, – завтра вже того не здожене (М. Кропивницький);
[Семен:] От добре, що я тебе не прозівав. Маю до тебе прохання (З. Мороз).
Словник української мови (СУМ-20)