прозябати
ПРОЗЯБА́ТИ, а́є, недок., діал. Рости. …
Що? що? недочуваю… Вони [темні люди], кажу вам, прозябають. Або, по-вашому, ростуть. Як та капуста на городі (Шевч., II, 1953, 53);
Ні виноград, ні дерево оливне там не прозябає (Март., Тв., 1954, 52).
Словник української мови (СУМ-11)