прозурка
ПРОЗУ́РКА, и, ж., рідко. Невеличкий отвір, віконце в чому-небудь для спостереження; вічко.
Він часто прислухається, підходить до прозурки — дірочки в дверях, зазирає в прозурку (Вас., III, 1960, 294);
Панас кахикнув і обережно стукнув у прозурку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 446).
Словник української мови (СУМ-11)