прокормити

прокорми́ти

дієслово доконаного виду

прогодувати; витратити на годування — арх.

розм.

Значення в інших словниках

1. прокормити — ПРОКОРМИ́ТИ див. проко́рмлювати.  Словник української мови у 20 томах
2. прокормити — ПРОКОРМИ́ТИ див. проко́рмлювати.  Словник української мови в 11 томах
3. прокормити — Прокорми́ти, -млю, -миш гл. Прокормить.  Словник української мови Грінченка