пронизувато —
Присл. до пронизуватий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пронизувато —
ПРОНИ́ЗУВАТО. Присл. до прони́зуватий. Пані Наталя перша скочила з місця. – Геть! – скрикнула вона тонко й пронизувато (М. Коцюбинський); Над ними у повітрі справді ширяв хижий кобець, гостро й пронизувато свистячи (Б. Грінченко).
Словник української мови у 20 томах
пронизувато —
ПРОНИЗУВАТО. Присл. до пронизуватий. Пані Наталя перша скочила з місця. — Геть! — скрикнула вона тонко й пронизувато (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 172); Над ними у повітрі справді ширяв хижий кобець, гостро й пронизувато свистячи (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 52).
Словник української мови в 11 томах