пронизуючий — Орфографічний словник української мови

пронизуючий — Дошкульний, гострий, колючий, пекучий, уїдливий, уражливий, шкулкий, шкульний, шпигливий Словник чужослів Павло Штепа
пронизуючий — ПРОНИ́ЗУЮЧИЙ, а, е. Який пронизує кого-, що-небудь (у 3, 4 знач.). Рухи його були повільні й поважні, голос баритоновий, трошечка [трошечки] хрипуватий, погляд холодний і немов наскрізь пронизуючий (І. Словник української мови у 20 томах
пронизуючий — ПРОНИ́ЗУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до прони́зувати 3, 4. З-за рогу, наче гумовою палицею, вдарив мене в обличчя різкий, пронизуючий вітер (Кол., На фронті.., 1959, 167); Від води тягло холодом — пронизуючим, гострим. Словник української мови в 11 томах