пронизуючий
ПРОНИ́ЗУЮЧИЙ, а, е.
Який пронизує кого-, що-небудь (у 3, 4 знач.).
Рухи його були повільні й поважні, голос баритоновий, трошечка [трошечки] хрипуватий, погляд холодний і немов наскрізь пронизуючий (І. Франко);
З-за рогу, наче гумовою палицею, вдарив мене в обличчя різкий, пронизуючий вітер (П. Колесник);
Від води тягло холодом – пронизуючим, гострим. Здавалося, останнє тепло відбирала в дівчини ця крижана вологість (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)