пронизуючий
ПРОНИ́ЗУЮЧИЙ, а, е.
Який пронизує кого-, що-небудь (у 3, 4 знач.).
Рухи його були повільні й поважні, голос баритоновий, трошечка [трошечки] хрипуватий, погляд холодний і немов наскрізь пронизуючий (І. Франко);
З-за рогу, наче гумовою палицею, вдарив мене в обличчя різкий, пронизуючий вітер (П. Колесник);
Від води тягло холодом – пронизуючим, гострим. Здавалося, останнє тепло відбирала в дівчини ця крижана вологість (П. Кочура).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пронизуючий — прони́зуючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- пронизуючий — Дошкульний, гострий, колючий, пекучий, уїдливий, уражливий, шкулкий, шкульний, шпигливий Словник чужослів Павло Штепа
- пронизуючий — ПРОНИ́ЗУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до прони́зувати 3, 4. З-за рогу, наче гумовою палицею, вдарив мене в обличчя різкий, пронизуючий вітер (Кол., На фронті.., 1959, 167); Від води тягло холодом — пронизуючим, гострим. Словник української мови в 11 томах