1. Словник української мови у 20 томах

пронизувато

ПРОНИ́ЗУВАТО.

Присл. до прони́зуватий.

Пані Наталя перша скочила з місця. – Геть! – скрикнула вона тонко й пронизувато (М. Коцюбинський);

Над ними у повітрі справді ширяв хижий кобець, гостро й пронизувато свистячи (Б. Грінченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пронизувато — прони́зувато прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. пронизувато — Присл. до пронизуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пронизувато — ПРОНИЗУВАТО. Присл. до пронизуватий. Пані Наталя перша скочила з місця. — Геть! — скрикнула вона тонко й пронизувато (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 172); Над ними у повітрі справді ширяв хижий кобець, гостро й пронизувато свистячи (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 52). Словник української мови в 11 томах