пронизувато
ПРОНИЗУВАТО. Присл. до пронизуватий.
Пані Наталя перша скочила з місця. — Геть! — скрикнула вона тонко й пронизувато (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 172);
Над ними у повітрі справді ширяв хижий кобець, гостро й пронизувато свистячи (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 52).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пронизувато — прони́зувато прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- пронизувато — Присл. до пронизуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пронизувато — ПРОНИ́ЗУВАТО. Присл. до прони́зуватий. Пані Наталя перша скочила з місця. – Геть! – скрикнула вона тонко й пронизувато (М. Коцюбинський); Над ними у повітрі справді ширяв хижий кобець, гостро й пронизувато свистячи (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах