протоієрей —
І протоєрей 1. Звання, що надають головному серед ієреїв; 2. Особа, що отримала це звання
Словник церковно-обрядової термінології
протоієрей —
розм. протоєрей, -я, ч., церк. Священик, ієрей найвищого сану.
Великий тлумачний словник сучасної мови
протоієрей —
ПРОТОІЄРЕ́Й, розм. ПРОТОЄРЕ́Й, я, ч., церк. Священик, ієрей найвищого чину. Їхав через Вербівку в школу второкласну, що єсть біля Вербівки в селі одному, .. протоієрей Полієвкт Сохановський (А.
Словник української мови у 20 томах
протоієрей —
СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн.
Словник синонімів української мови