пуголовок —
-вка, ч. Личинка безхвостих земноводних, що живе у воді, має зябра і хвіст, але не має кінцівок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пуголовок —
ПУ́ГОЛОВОК, вка, ч. Личинка безхвостих земноводних, що живе у воді, має зябра та хвіст і не має кінцівок. – Це вже не риба ловиться, а якісь жаби та пуголовки (І. Нечуй-Левицький); На підвіконні стоїть слоїк із пуголовками.
Словник української мови у 20 томах
пуголовок —
Личинка безхвостих земноводних; живе у воді, дихає зябрами, рухається за допомогою хвоста; на початкових стадіях безногий.
Універсальний словник-енциклопедія
пуголовок —
ПУ́ГОЛОВОК (личинка земноводних), ОПОЛО́НИК діал. Влітку, як відстоїться (вода), то стає чиста, як сльоза... Правда, зігрівається дуже, і пуголовки розводяться (О. Гончар); Радіючи, хвостом вертить (Осел), Як у болоті ополоник (Л. Глібов).
Словник синонімів української мови
пуголовок —
Пуголовок, -вка м. Головастикъ. Так води забагається, аж у горлі засохло; про мене хочай би й з пуголовками, аби мокра була. Подольск. г.
Словник української мови Грінченка