пуголовок

ПУ́ГОЛОВОК (личинка земноводних), ОПОЛО́НИК діал. Влітку, як відстоїться (вода), то стає чиста, як сльоза... Правда, зігрівається дуже, і пуголовки розводяться (О. Гончар); Радіючи, хвостом вертить (Осел), Як у болоті ополоник (Л. Глібов).

Значення в інших словниках

1. пуголовок — пу́головок іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пуголовок — -вка, ч. Личинка безхвостих земноводних, що живе у воді, має зябра і хвіст, але не має кінцівок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пуголовок — ПУ́ГОЛОВОК, вка, ч. Личинка безхвостих земноводних, що живе у воді, має зябра та хвіст і не має кінцівок. – Це вже не риба ловиться, а якісь жаби та пуголовки (І. Нечуй-Левицький); На підвіконні стоїть слоїк із пуголовками.  Словник української мови у 20 томах
4. пуголовок — Личинка безхвостих земноводних; живе у воді, дихає зябрами, рухається за допомогою хвоста; на початкових стадіях безногий.  Універсальний словник-енциклопедія
5. пуголовок — Пуголовок, -вка м. Головастикъ. Так води забагається, аж у горлі засохло; про мене хочай би й з пуголовками, аби мокра була. Подольск. г.  Словник української мови Грінченка