пуголовок
ПУ́ГОЛОВОК, вка, ч.
Личинка безхвостих земноводних, що живе у воді, має зябра та хвіст і не має кінцівок.
– Це вже не риба ловиться, а якісь жаби та пуголовки (І. Нечуй-Левицький);
На підвіконні стоїть слоїк із пуголовками. Пуголовки ростуть, природком разом з Лизаветою Василівною вже випустив кількох із воєрідного скляного інкубатора на простори акваріуму (Б. Антоненко-Давидович);
Якби побачить хвилі ті, що зеленаво блискотіли, де пуголовки у воді, нагрітій сонечком, чорніли... (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)