Орфографічний словник української мови

пустирище

пустири́ще

іменник середнього роду

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. пустирище — -а, с., розм. Те саме, що пустир.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. пустирище — ПУСТИРИ́ЩЕ, а, с., розм. Те саме, що пусти́р. – У тебе ж мати яка трудівниця. В неї на таких пустирищах виноград росте, де ні в кого не ріс (О. Гончар); Неслись [танки] піщаним пустирищем до невеличкого ліска (Ю.  Словник української мови у 20 томах
  3. пустирище — ПУСТИ́Р (незаселена, незабудована ділянка землі), ПУ́СТКА, ПУ́СТИЩЕ, ПУСТИРИ́ЩЕ розм., ПУСТИ́НЯ діал. Ще рік тому тут був пустир, А зараз квітне місто (М. Шеремет); Садили ці крислаті деревця на пустці (В.  Словник синонімів української мови