пустирище

ПУСТИ́Р (незаселена, незабудована ділянка землі), ПУ́СТКА, ПУ́СТИЩЕ, ПУСТИРИ́ЩЕ розм., ПУСТИ́НЯ діал. Ще рік тому тут був пустир, А зараз квітне місто (М. Шеремет); Садили ці крислаті деревця на пустці (В. Козаченко); — На сто верст від Сталінграда — одне пустище, — бідкається Єгор (І. Цюпа); За ставком на цьому ж пустирищі будують нове приміщення ферми (О. Гончар); Завод розширювався, нові цехи виростали там, де недавно була пустиня і вітер сумно завивав у сухих бур'янах (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. пустирище — пустири́ще іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пустирище — -а, с., розм. Те саме, що пустир.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пустирище — ПУСТИРИ́ЩЕ, а, с., розм. Те саме, що пусти́р. – У тебе ж мати яка трудівниця. В неї на таких пустирищах виноград росте, де ні в кого не ріс (О. Гончар); Неслись [танки] піщаним пустирищем до невеличкого ліска (Ю.  Словник української мови у 20 томах