пусто —
1》 присудк. сл. Нікого, нічого немає де-небудь. || Є незайняті місця. || Про відчуття внутрішньої пустоти, самотності. 2》 присл., розм. Марно, безглуздо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пусто —
ПУ́СТО. 1. пред. Нікого, нічого немає де-небудь. Не замісиш густо, як у коморі пусто (приказка); – Згадай, який прийшов до мене, Що ні сорочки не було; І постолів чорт мав у тебе, В кишені ж пусто, аж гуло (І.
Словник української мови у 20 томах
пусто —
Пусто нар. 1) Пусто. Що в тому титулі, коли пусто в шкатулі. Чуб. І. 283. Нѣтъ, не имѣется. Порядку пусто. 2) Напрасно. Пусто затрудилися, паночку. Вх. Зн. 58. 3) — говорити. Говорить пустяки. Посіяв я пшениченьку рідко.
Словник української мови Грінченка