підглядач

підгля́дач

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. підглядач — -а, ч. Той, хто таємно, з наміром донести стежить за ким-небудь, вистежує когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. підглядач — ПІДГЛЯ́ДАЧ, а, ч. Той, хто таємно, з наміром донести стежить за ким-небудь, вистежує когось. [1-й хазяїн:] Тихо, щось наче йде... чи не панський підглядач? (М. Старицький); [Фрау Мільх:] Тільки благаю вас, сер, не скажіть нікому!...  Словник української мови у 20 томах
3. підглядач — ПІДГЛЯ́ДАЧ, а, ч. Той, хто таємно, з наміром донести стежить за ким-небудь, вистежує когось. [1-й хазяїн:] Тихо, щось наче йде… чи не панський підглядач? (Стар., Вибр., 1959, 172); [Фрау Мільх:] Тільки благаю вас, сер, не скажіть нікому!...  Словник української мови в 11 томах